Реабілітація в Україні є складовою частиною національної системи охорони здоров'я і соціального захисту населення. Сучасні світові тенденції розвитку реабілітації змушують приймати рішення щодо інноваційного розвитку потенціалу соціальної сфери і формування сучасних підходів, здатних вирішувати як медико-соціальні завдання забезпечення населення доступною та ефективною допомогою, так і економічні проблеми формування здорового способу життя.

Науково-технічний прогрес, висуваючи підвищені вимоги до організму людини, особливо при виконанні ним складної і високодиференційованої трудової діяльності, високий рівень інвалідизації населення , підвищення цінності висококваліфікованих кадрів внаслідок їх тривалої і фінансово витратної підготовки, наростаючий дефіцит робочої сили обумовили пріоритетний для різних верств населення комплекс заходів, об'єднаних поняттям «реабілітація».

У визначенні реабілітації ВООЗ присутні біологічний і соціальний компоненти, а реабілітація представлена в якості системи заходів як медичного, так і соціально-економічного характеру.

Метою реабілітації є відновлення або компенсація стійких розладів функцій організму і зменшення обмежень його життєдіяльності в суспільстві.

Цілями реабілітації є:

•  відновлення самостійності і працездатності;
•  підвищення якості життя пацієнта;
•  зменшення обмежень його активності;
•  підвищення резервів участі в актуальному житті;
•  зменшення (ліквідація) факторів ризику його життєдіяльності.

Після травм, серйозних хвороб, або хірургічних операцій необхідно пройти період реабілітації, щоб відновити рухові функції і повернутись до звичного життя.

Медицина розрізняє два напрямки роботи з особами з обмеженими можливостями - реабілітацію і абілітацію.

Всесві́тня організа́ція охоро́ни здоро́в'я — спеціалізована установа Організації об'єднаних націй, яка опікується проблемами охорони здоров'я у світовому масштабі. Штаб-квартиру розташовано в Женеві (Швейцарія).

Медична реабілітація взаємопов'язана з іншими аспектами реабілітації, спрямованими на:

•  відновлення людини як особистості (медико-психологічна реабілітація);
•  відновлення і компенсацію порушених когнітивних функцій (когнітивно-поведінкова реабілітація);
•  відновлення трудової діяльності в тому чи іншому обсязі;
•  досягнення соціальної і економічної незалежності, інтеграцію в суспільство (медико-соціальна реабілітація).

Медична реабілітація займає серед них особливе становище, так як створює основу для всіх інших елементів системи реабілітації.

Сутність реабілітації - не тільки і не стільки відновлення здоров'я, скільки відновлення або створення можливостей для соціального функціонування при тому стані здоров'я, яким після лікування володіє людина.